Транспорт Китайської Народної Республіки
Транспорт Китаю  | |
|---|---|
 Транспортна система Китаю (англ.) | |
| Територія | |
| Площа | 9,59 млн км² (4-те) |
| Рельєф | рівнинний на сході й півночі, гористий на заході й півдні |
| Найвища точка | гора Джомолунгма (8850 м) |
| Повітряний | |
| Аеропортів | 507 (14-те) |
| Наземний | |
| Автошляхів | 4,1 млн км (3-тє) |
| Залізниць | 191,3 тис. км (2-ге) |
| Водний | |
| Узбережжя | 14,5 тис. км |
| Водних шляхів | 110 тис. км (1-ше) |
| Найдовша річка | Янцзи (6300 кілометр) |
| Трубопровідний | |
| Трубопроводів | 86,9 тис. км |
| Адміністрування | |
| Орган | Міністр транспорту |
| Голова | Міністр Лі Сяопен |
Транспорт КНР представлений автомобільним 
, залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 9 596 960 км² (4-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, найбільш населена частина компактної форми; максимальна дистанція з півночі на південь — 4020 км, зі сходу на захід — 4830 км[2][3]. Вигідне географічне положення та велика площа території Китаю дозволяє йому контролювати сухопутні транспортні шляхи між Північною, Центральною, Південною і Південно-Східною Азією, морські транспортні шляхи Далекого Сходу[4].
Загальна довжина автошляхів в Китаї, станом на 2011 рік, дорівнює 4 106 387 км, з яких 3 453 890 км із твердим покриттям (84 946 км швидкісних автомагістралей) із твердим покриттям і 652 497 км без нього (3-тє місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 191 270 км (2-ге місце у світі), з яких 100 км широкої 1520-мм колії, 190 000 км стандартної 1435-мм колії (92 000 км електрифіковано), 670 км вузької 1000-мм колії; 500 км вузької 762-мм колії[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 507 аеропортів (14-те місце у світі), з них 463 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 44 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 71 (4);
- від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 158 (7);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 123 (6);
- від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 25 (9);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 86 (18)[1].
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 56 авіапідприємств, які оперують 2890 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 436,18 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 19,8 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 47 гелікоптерних майданчиків[1].
Китай є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — B, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Китаю мають літерний код ІКАО, що починається з — Z[1].
Головні морські порти країни: Далянь, Нінбо, Ціндао, Ціньхуандао, Шанхай, Шеньчжень, Тяньцзінь. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2012
рік): Далянь — 6,4 млн, Гуаньчжоу — 14,26 млн, Нінбо — 14,72 млн, Циндао — 13,02 млн, Шанхай — 31,74 млн, Шеньчжень — 22,57 млн, Тяньцзінь — 11,59 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Фучжань, Гуангдон, Янгсу, Шандонг, Шанхай, Таньшань, Жеянг.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2030 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (3-тє місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 7, балкерів — 621, суховантажів — 566, інших вантажних суден — 10, танкерів для хімічної продукції — 140, контейнеровозів — 206, газовозів — 60, пасажирських суден — 9, вантажно-пасажирських суден — 81, нафтових танкерів — 264, рефрижераторів — 33, ролкерів — 8, спеціалізованих танкерів — 2, автовозів — 23[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 22(Гонконгу — 18, Індонезії — 2, Японії — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 1559 (Бангладеш — 1, Белізу — 61, Камбоджі — 177, Коморських Островів — 1, Кіпру — 6, Грузії — 10, Гондурасу — 2, Гонконгу — 500, Індії — 1, Індонезії — 1, Кірибаті — 26, Ліберії — 4, Мальти — 6, Маршаллових Островів — 14, Північної Кореї — 3, Панами — 534, Філіппінам — 4, Сент-Кіттсу і Невісу — 1, Сент-Вінсенту і Гренадин — 65, Сан-Томе і Принсіпі — 1, Сьєрра-Леоне — 19, Сінгапуру — 29, Південної Кореї — 6, Таїланду — 1, Того — 1, Тувалу — 4, Великої Британії — 7, Вануату — 1, інших — 73)[1].
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 110 000 км (1-ше місце у світі)[1].
Головний річковий порт країни: Гуанчжоу на Перлинній річці.
Загальна довжина газогонів в Китаї, станом на 2013 рік, становила 48 512 км; нафтогонів — 23 072 км; інших трубопроводів — 31 км; продуктогонів — 15 298 км; водогонів — 9 км[1].
В КНР найбільше в світі міст в яких працює метрополітен. Гонконг, Гуанчжоу, Гуйянь, Далянь, Дуньгуань, Куньмін, Нанкін, Наньнін, Наньчан, Нінбо, Пекін, Сіань, Сучжоу, Сямень, Тяньцзінь, Усі, Ухань, Фошань, Фучжоу, Ханчжоу, Харбін, Хефей, Циндао, Чанша, Чанчунь, Чженчжоу, Ченду, Чунцин, Шанхай, Шеньчжень, Шеньян, Шицзячжуань.
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту Станом на 19 січня 2017 року міністерство в уряді Лі Кецяна очолював Лі Сяопен[6].
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т China : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Дубович І. А., 2008.
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
- ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ China : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Карти транспортної системи Китаю на Вікісховищі.
- Карти Китаю — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Китай з часопису «Вокруг света».
| Управління | |
|---|---|
| Наземний | |
| Повітряний | |
| Водний | |
| Громадський | |
